то моє море...

сьогодні бачив молоденьку маму емо з дочкою.
мама повністю відповідає стилю, а доця в червоному платтячку і з червоними бантами)))
жесть!

Важливо!!!

терміново шукаю фільми

1) Yves Saint Laurent - His Life and Times
2) Yves Saint Laurent -  5 Avenue Marceau 75116 Paris

якщо у вас їх немає, попитайте плз друзів.

актуально до 20.06.08, локація: київ

як я обожнюю такі моменти, коли трапляється нагода поспілкуватися з людьми, з якми ти бозна скільки не спілкувався...

"у встого в цьому світі  є дві сторони, і я знаю що мій шалений ритм життя щаленими темпами притягає мою смерть. але краще не просто плисти за течією, а ще й зі всіх сил гребсти у цей момент веслами, тоді можна відчути справжній кайф від життя і залишити по собі корисний слід, який пам'ятатимуть!!!"

чи може бути мало дози адреналіну після перегляду дійсно стрьомного фільму? так, чорт забирай, МОЖЕ!
тоді напрошується питаня ЧОМУ?

здається все просто у домашній атмосфері важко зповна вічути весть його смак: маленький екран, звук напрямлений прямо на тебе, хоча є і плюси. можна всіх вигнати з хати і залишитися самому, вимкнути світло і взагалі дивитися його посереночі, проте це не те - мало ексріму.
якщо розглянути варіант кінотеатру то там величезний екран і тебе окутує звук, хоча і в кінотеатрі є свої мінуси - купа людей і відповідно купа посторонніх звуків від люських емоцій, а це призводить до розконцентрації уваги і відволікання від кіношних подій.
та шо ж робити, яким чином загнатися адреналіном? відповідь: ходити на нічні сеанси у кінотеатр ОДНОМУ. був такий випадок, коли я потрапив на сеанс у "жовтень" зі своєю подружкою - в залі були лише ми. правда довелося купити 4 чи 6 квитків (точно не пригадаю), бо в них така фішка, якщо продано менше сеанс відміняється. отож зявляється нахабна думка, вибрати підходящий фільм і накупити квитків на нічний сеанс ))).

тепер про сам фільм. вцілому він заслуговує на те щоб його подивитися, хоча були моменти коли напруга спадала до нульової позначки. я маю на увазі аж занадто нереалістичні сцени, не у візульному а психологічному плані. в такий момент мозок приходить до тями і ти усвідомлюєш, що це жирний фейк. плюс сцена з першим поверненням головного героя у нормальне життя напрошувалась на протязі усього фільму, одним словом стандарт пакет. але це лише моменти, тому остаточний вердикт - рекомендую до перегляду (зважаючи на те шо я не пригадую жодного фільму переглянутого у свідомому віці, від якого б дійсно "мурашки по мені топтались")!

до речі питання: які фільми вас "кидають у холодний піт"?
порадьте якісний продукт, який дозволить мені відчути максимальний сплеск адреналіну!

яким чином і скільки разів потрібно пояснювати, здавалося б розумній людині, що не можна постійно наступати на одні і ті самі граблі???

точив сьогодні кухонні ножі, тепер різати - справжня насолода. в процесі нарізки здається ніби це не ніж, а скальпель.

ЗІ. відчуваю себе профі!)

бля. знову холодно, дощ та вітер. таке враження шо осінь прийшла. мені така погода вибиває з під ніг землю. не хочеться нічого робити, нікуди ходити і ні з ким не хочеться балакати.

ЗІ: реальна ломка, якшо не отримаю свою дозу сонця та тепла - то подохну

Чего не хватает для счастья?

ответ Жара!!!

я просто в захваті - це справжня ЖИВА пошукова машина, раджу спробувати пошукати разом з нею )

згадую ті доволі теплі дні, коли знімав своє кіно,
тих людей з якими було тоді добре,
знимки які тоді робив...



і хочу наступної серії...

нарешті подивився стрічку міка девіса "модільяні".
дивакуватий був чувачок, але я від нього у захваті. він як справжній митець бив болт на гроші, жив тільки сьогоднішнім днем!, безтямно кохав і бухав та мав світ куди і як хотів...
раджу подивитися - бо дуже емоційне кіно

мені до ного звісно як до неба, але час від часу малюю, не оголену натуру а ній, і не світові шедеври, а звичайні майже дитячі малюночки )))

от одна з мої недавніх робіт

в мене розвилася звичка просипати будильник. не зовсім просипати, а просинатися і підсвідомо виключати його, або переставляти на годину пізніше. таким чином зранку часу вистачає лише на душ і каву.
от і сьогодні те саме сиджу на парах голодний, бо знову не вистачило часу на сніданок...
бля злий, голодний, і хочу курти...

нарешті випала нагода подивитися цю збірку короткометражок. за розповідями друзів був налаштований на потужний фільм, але після перегляду сказати шо це просто потужна стрічка, це – не сказати нічого. за дві години перегляду стільки різноманітних емоцій, скільки не доводилося відчувати мені вже давно.  фільм порвав мене як «тузік тряпку»! жалію лише про єдину річ, про те шо не подивився його як всі нормальні люди ше два місяці тому… про самі короткометражки розповідати не буду, бо то потрібно бачити на власні очі. скажу лише одне

paris, je t’aime!!!

забив на все, виключив телефон і прочитав від корки до корки esquire за січень, який припадає пилюкою вже коло двох тижнів. давно хотілося то зробити, але все відкладав на потім через наявнівність інших справ, як мені зовсім не хотілося робити...
тепер мене переповнює відчуття насоди, через абстрагування від всіх справ, планів і думок, та відчуття свободи, бо зробив те шо хотів, а не те шо треба.
все! - живу сьогоднішнім днем, нах завтра!!!

Ніколи не писав схожих підсумків-звітів. Чому? Все просто, я вважав це банальністю. Але  тепер вирішив змінити ситуацію, для того щоб в майбутньому за допомогою таких штук міг порівнювати свої злети та падіння.

 Досягнення:

Найперше хочу відзначити те, шо я нарешті таки спромігся запустити CZ! Це надзвичайно важлива подія у моєму житті, бо фактично це є мій перший серйозний проект. Над ним я почав працювати ще на початку 2004 року. Робота йшла досить важко, інколи падав духом до такої степені, що хотілося стерти все до останнього файу і не озираючись назад забути все що з ним було пов’язано, але віднаходив у собі сили і продовжував. І ось на початку цього року я таки зібрався і добив ту левову частину роботи яка стояла комом у моєму горлі. На даний момент Cooking ZONE цвіте і пахне, а я радію з того, що моє дитя росте.

Фільм. Так так, наприкінці весни зняв свій перший документальний фільм. Це було шось, з одного боку купа витраченого часу та купа матюків, але не все так погано, бо під час зйомок, більша частина яких проходила у Камянець-Подільскому, познайомився з багатьма приємними людьми. То був просто незабутній процес.

Вдалося потрапити на практику в новинну агенцію Reuters (український офіс). Там пробув майже 2 міс. За цей час дуже багато чого навчився. Одним словом освоїв тонкощі тележурналістики.

Почав заробляти улюбленою справою (фото). Причому досить непогано ))) Блін як я це люблю!!!

Ше зробив пілотний номер кулінарного журналу, вгрохав купу часу, та маю надію, що в недалекому майбутньому це буде не лише пілотка, а дійсно повноцінний журнал з пристойним накладом.

Це були ті досягнення, які заслуговували окремої уваги. Крім них було багато дріб'язку, але мені впадло розказувати про все.

 

Недоліки:

Найбільшим провалом минулого року вважаю стосунки зі своєю пасією. Чому? Все просто це через постійні непорозуміння та сварки. Купу разів намагався загладжувати неприємні ситуації і це вдавалося, але з часом виникали нові. Чесно кажучи це дуже виснажливо і я просто змучився…

Також цього року ніяк не випадало нагоди по подорожувати, винятком стали подорожі по Україні (в більшості випадків завдячую стакеру).

Апендицит. Так його у мене вже нема. З одного боку то плюс, так як буду мати спокій в майбутньому. Але все-таки на повну реабілітацію витратив цілих два місяці свого часу, який по ідеї мав потратити на подорож автостопом європою.

Також погано роз приділяючи свої надходження не купив нового об’єктивчика (EF 24-70 f/2.8L USM). Але зате  моя камера тепер захищена, бо придбав суперовий рюкзачок (Kata R-103)

Потужним недоліком я вважаю свою лінь. Якби не вона то встиг би зробити на декілька порядків більше та якісніше.

CZ дає жару, вчора до мене завітало 298 людей.
я просто на 7-му небі!!!
ше я сьогодні взнав що тернопільська газетка "у кожен дім" передирає рецепти з мого сайту без жодних посилань, завтра йду на разборки )))

львів то просто аффігенне місто...

сьогодні там було холодно і дуже сиро, а я гуляв напівпустими вуличками.
в києві, або в тернополі, мене б ніхто не витягнув з дому в таку погоду, а тут ходиш мерзнеш і кайфуєш. роздивляєшся всякі фішечки, яких значно більше ніж у вище згаданих містах.


ше по дорозі до львова була думка позвонити друзям і закликити їх на каву чи пиво, та вийшовши з поїзда я усвідомив шо мені ні з ким не хочеться ділитися відчуттям наслоди яке приносив мені неповторний запах цього міста.

також були кав'ярні, причому різні і багато (напевне то мій власний рекорд за яким я за яким я не гнався -  маю на увазі кількість кав'ярень за один день). було також випито багато гарячої кави та алкоголю, шоб не застудитися.

одним словом жизнь удалась!!!

моє кулінарне дітище повільно стає на ноги!!!

досгнення:
- 700 рецептів і всі смачні та з шикарними фотками
- практично щоденно оновлюється
- кількість відвідувачів росте
- повним ходом йде підготовка до запуску нової версії сайту

особиста подяка:
оленці мартинюк ( CookingZONE тебе любить! )

здав сесію, здається все позаду і час відпочивати. але ні, в мене починається ломка за тим божевільним графіком та недоспаними ночами. шо зі мною зробила школа журналістики? блін я став якимось трудоголіком...